Рокитнянська Районна Державна Адміністрація
Київська область, Рокитнянський район
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Ніхто нам не збудує держави...

Дата: 16.08.2019 10:13
Кількість переглядів: 22

Ніхто нам не збудує держави,

 коли ми її самі не збудуємо,

 і ніхто з нас не зробить нації,

 коли ми самі нацією не схочемо бути

 (В’ячеслав Липинський)

 

 

Час – цікава величина, незворотня, невблаганна, непідкупна, швидкоплинна.  За статистикою, середнє людське життя в Україні – це 67-77 років часу.  Покоління, народжене на початку 60-х років, до якого належу і я, більшу частину уже використало. Натомість набута життєва мудрість, досвід, що змушує задуматись про пережите, а, особливо, напередодні найбільшого державного свята – Дня Незалежності.

Поколінню моїх ровесників історично поталанило, бо воно не зазнало лихоліть повоєнної розрухи та й народжене в часи після сталінської деспотії, в період «хрущовської відлиги», гарантовано сите, з добротним рівнем середньої освіти, «некупленою» вищою, підтвердженою банальним синім, а то й червоним дипломом радянського зразка, загостреним почуттям соціальної справедливості, з багатьма чеснотами та ідеалами і вірою в безхмарне взавтра, бо так нас виховували, а потужний розвиток тієї держави був підставою для цієї віри. Ідеологічні «шори» в 60-80-х (брежнєвський період) були частково зняті, а ще «самвидав», ера магнітофонів з можливістю чути заборонене цензурою, підпільні магнітоальбоми, аудіокасети – своєрідні маркери свободи, які формували моє покоління в дусі певного філософського вільнодумства.

80-90-ті роки, останнє десятиріччя існування радянської системи, паноптикум смертей генсеків, війна в Афганістані, Горбачов, перебудова, парад суверенітетів, путч, розпад СРСР.

24 серпня 1991 року ми стали свідками проголошення незалежності української держави. Можливо хтось і не погодиться з таким формулюванням, але навмисно використовую термін «свідками». Акт проголошення незалежності був, швидче, «дарунком історії», аніж результатом боротьби в контексті розвитку тогочасних подій. На мою думку, це негативно відобразилося в наступних етапах розбудови української держави через наше неповне усвідомлення цінності базових основ незалежності: економічної моделі, мови, адміністративно-територіального устрою, релігії, армії. Адже створена олігархічна економічна модель працює не в інтересах українського народу, мовний лібералізм не сприяв повноцінному утвердженню українського, адміністративно-територіальний устрій, успадкований від радянських часів, не відповідає теперішнім запитам, тільки наприкінці 2018 року утворена Православна церква України, а на початку 2019 підписано та отримано томос про автокефалію, армія перебувала в стані занепаду і неспроможності захистити суверенітет та територіальну цілісність держави.  Це вже зараз, на 28 році незалежності, після двох Майданів, втрати Криму та російської агресії на сході України, смертей тисяч українців, ми починаємо розуміти, де допущені доленосні помилки. Історія зібрала свою данину, розставила все по місцях і те, що на початку 90-х нам дісталось як «манна небесна», тепер набуло свою ціну і значимість, бо незалежність, свобода – здобуваються в борні, а не отримуються в силу обставин. Ми починаємо усвідомлено розуміти цінність існування нашої держави як оберегу українського народу. Ми болісно правимо допущені помилки, а це вселяє віру в майбутнє. Бо Україна – була, є і буде, бо вона – понад усе! Борючись – поборемо, а відтак побудуємо таку державу, про яку мріємо.

 

Провідний спеціаліст архівного відділу

В.Салацький


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь